Модерував подію очільник Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович. На початку обговорення голова Інституту нацпам’яті зазначив, що однією з цілей фахової дискусії є розуміння загального підходу щодо відзначення дат під час війни.
Загалом порядок денний круглого столу містив питання:
— наявні пам’ятні дні в офіційному календарі (День Збройних Сил України, День захисників і захисниць, 29 серпня — День пам’яті загиблих захисників України, День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя);
— як пам’ятати 24 лютого 2022: пропозиції до календаря;
— пропозиції нових дат до офіційного календаря щодо подій російсько-української війни (оборона Маріуполя, Оленівка, звільнення Харківщини, звільнення Херсона);
— яким має бути календар російсько-української війни: критерії та принципи.
Заступниця голови Комітету Євгенія Кравчук поінформувала, що до Комітету надходить багато пропозицій від експертів та громадськості стосовно відзначення тих чи інших подій на державному рівні. Зокрема, Комітет отримав листи з приводу меморіалізації дати теракту в Оленівці, де загинули українські захисники і захисниці. «Ми відчуваємо біль родин, які втратили найдорожчих людей. Впевнена, тут потрібна професійна дискусія, і я дуже підтримую те, що вона розпочалася», — прокоментувала народна депутатка.
Також Євгенія Кравчук звернула увагу колег на те, що держава має бути чутливою до тих категорій громадян (особливо дітей), яких можна ретравматизувати відзначенням певних свят. «День матері, День Батька, День захисників та захисниць. Ці позитивні за своєю суттю свята викликають сльози і тяжких переживання у дітей, які втратили маму, тату чи всю родину у війні. Про це теж варто думати. І дуже серйозно», — додала парламентарка.
На тонкості теми наголосив і голова Комітету Микита Потураєв. На його думку, не всі дати можуть отримати загальнонаціональне відзначення.
Учасники обговорення окреслили підходи до формування календаря дат, як-от категорійність та системність.
«Справді, треба розуміти, що пам'ять про цю війну має бути і вже є націєтворчою. Це означає дуже серйозну відповідальність за те, як ми зараз будемо закладати основи для пам’ятання цієї війни. Ми маємо це робити, розуміючи, що це матиме наслідки на майбутні десятиліття чи навіть століття наперед. Тому точно не варто поспішати», — сказав член Комітету, народний депутат Володимир В’ятрович.
Також було акцентовано, що пам’ять про нинішню російсько-українську війну треба вписувати у канву національної пам’яті, що є зараз. І логічно, що це витіснить деякі події і відзначення, пов’язані з Другою світовою війною, і в певних місцях — з Першою світовою війною.
Більш конкретно обговорили 29 серпня — День вшанування пам'яті загиблих захисників України (дату приурочено до роковин Іловайської трагедії). Водночас з повномасштабним вторгненням виникли нові і не менш трагічні події.
«29 серпня надзвичайно складна дата з прив'язкою до конкретних подій… Дата потребує вшанування, але, крім Іловайська, були ще величезні втрати в Зеленопіллі, Оленівці, на полігоні «Десна» тощо. Прирівнювати одномоментну втрату великої кількості людей до національного дня жалоби в умовах повномасштабного вторгнення не є правильно. Весь український календар воєнно-історичних дат потребує оновлення, уточнення та осучаснення», — висловив думку радник Міністерства у справах ветеранів Василь Павлов.
«У нас є
загиблі воїни у цій війні і неважливо, з якого часу ми її відраховуємо, — сказав
голова Комітету Микита Потураєв. —
Ми свідомо внесли це (29 серпня — прим. ред.) в календар, щоб підкреслити, що
війна триває вже 10 років. Є загиблі захисники України і у них має бути день
вшанування. І коли буде цей день — для мене питання друге, хоча й важливе».
Опис воєнних подій ведеться Центром досліджень воєнної історії Збройних Сил України, розповів начальник цього Центру Ігор Косяк. Експерт запропонував від імені установи декілька конкретних назв для дат, зокрема 24 лютого встановити Днем національної єдності, опору й агресії, 2 квітня встановити Свято української зброї, 7 липня — Свято українського моря (було піднято прапор над островом Зміїний).
Робота із окресленим питанням триває. «Очевидно, нам потрібен канон», — резюмував Микита Потураєв.